родорож

https://docs.google.com/presentation/d/1rKJBLT7itmVqVduAhrJ7iYSnVlkiKLCYQ14lg2Q83UU/edit?usp=sharing

5 завдання

безпечний інтернет

Інформатика в особистостях

Інформатика в особистостях

 « Скоро залишаться лише дві групи працівників: ті, хто контролює комп'ютери, і ті, кого контролюють комп'ютери. Постарайтеся потрапити в першу.»

  Дейв Баррі

                                                               Наука- це цікавво

Си́мвол (англ. symbol символ) — знак, сутність у творі, яка позначає іншу сутність.

Знаком можуть виступати об'єкт, зображення, написане, слово, що заміняє собою деяке інше поняття, використовуючи для цього асоціацію, подібність або домовленість (наприклад матеріальний об'єкт може використовуватись для позначення абстрактного поняття). Символи вказують (або слугують як знак) на ідеї, поняття або інші абстракції.

Прикладами символів можуть бути символи, що використовуються на картах (див. легенда), щоб позначити місця, варті уваги: перехрещені шаблі для позначення поля бою; цифри є символами що позначають числа

                                                                      Цікаві сайти

• http://tut-cikavo.com/
• https://cikavo.net/
• https://www.youtube.com/channel/UCA8x119TMd1esbI3woeIbQg?reload=9
• https://domyroom.com.ua/

                                                чому вілбитки пальців унікальні 

що краще келй чи клейка стрічка

                                                  чому деякі птахи не можуть літати

                                           Сучасна українська література 






 Ю́рій І́горович Андрухо́вич



          Вулиця Єреванська

Наш дім уже зносять, а ми ще живемо у ньому,

ховаємо в ринву щербаті ключі, мов колись,
і стелимо на ніч худу споконвічну солому,
та вікон уже не відчиниш – вони розтеклись.

Ще птиці бувають у нас, але множаться втрати;
збираєм дощівку в роззявлені нутра горнят
і хочемо щось підлатати і підмалювати,
Та – поверх за поверхом – нижчає темний фасад.

Ще ходимо тут, оминаючи шпари й завали,
І гріємо чай, і говоримо про переїзд,
а лози не сохнуть, і крила дерев дотривали,
та птиці минають, уже не звиваючи гнізд.

І в цю аварійну, хистку й неосвітлену зону
от-от увірветься забуте волання сурми;
і ти ще стоїш на ламкій половині балкону,
а знизу вже кличуть і гупають лунко дверми.

У небі, такому старому, тісному, блідому,
легкими уламками світла розвіємось ми –
салют, вибухівко, у ребрах колишнього дому!
Хоч будуть великі, і білі, і вічні доми.

https://maximum.fm/novini_t2

          Вале́рій Олекса́ндрович Шевчу́к 

"Тихий і незвичний спокій!"

— подумав Володимир. Не був то спокій, що знав його досі: тиша квартири, моторошна тиша перед початком бою, тиша лісу, коли лежав у польовому шпиталі й дивився, як хитаються над головою і порипують величезні сосни. Тут відчував тишу первозданну, бо не була глуха; можливо, відчувалася так об'ємно, бо звуки гучали напрочуд влагоджено, світ раптом поширшав і спросторів для Володимира, тихе світло розлилося по ньому. Iшов уздовж вулички, брук — тільки в нікчемних залишках, інколи розливалася на дорозі брунатна калюжа, скраю галасливо хлюпалися горобці: сонце впало на плесо, і калюжа раптом заграла й запромінилася гострими голубими спалахами. Горобці з шурхотом злетіли, покинувши в поросі мокрі гнізда; від найближчої хати долинув дзвін посуду, з іншого боку закудкудакала курка й загорлав півень. Ліниво звивався з димарів літніх печей струмчастий дим, і Володимир аж розвернувся, роздивляючись усе те. У хвіртці виросла раптом молодиця з порожніми відрами, і він не зміг не задивитися і на цю молодицю: мала темні й величезні очі. Володимир поспішив, накульгуючи, далі, бо йому аж у голові запаморочилося — від незнайомки наче золотими хвилями заструмувало. Йому здалося, що ця вулиця — не просто шлях, який так собі кладеться, весь простір наповнювався тими золотистими хвилями, і чи від блимотливих калюж серед дороги, чи від повітря видалося йому, що шлях, яким ішов, дивно запрозорів. Зрештою, попереду й справді заголубіло — лежала між городів та дерев тонка та звинна річка. Там далі витиналися горби, і вони раптом застрибали йому у визорі, аж мусив спинитися: запаморочилося — спадок по тому житті, яке лишалося за спиною.

Джерело: http://ukrclassic.com.ua/katalog/sh/shevchuk-valerij/1370-valerij-shevchuk-dim-na-gori Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

моя перша публікайція

мене звуть Аня Ніколенкео. Навчаюсь я в 9 класі.  Мій улюблений предемет це Англійська мова. моє хоббі це займатись танцями та грати музику.